Інтерв'ю, котре так і не надрукувалось на папері по причині смерті одного відомого журналу. ) В'ю робилось ще посеред весни, тож деяка частина інформації вже трохи застаріла. Проте, подаю текст в тому відредаґованому вигляді, в якому він мав побачити світ навесні:
СОННЕ ЦАРСТВО.
Гурт «Надто Сонна» щойно презентував другий альбом, відіграв концерт у клубі «Xlib». І тепер ми опинились у затишній кімнатці, де проходять репетиції Андрія Параноіда, Юри Доріалана та Сєви Солнцева. З килимами на стінах, плакатом Сімпсонів, табличкою «Не курити» (під табличкою – кальян та попільнички), та, можливо, таємними підкопами до банку, розташованого по сусідству.…Скільки часу ви зазвичай проводите тут, за репетиціями?
Параноід: Перед презентацією ми ледь не щодня тут тусувались. Два місяці готували програму.
Солнцев: Мы очень волновались, потому что новые песни, и мы их до этого вообще не играли. И, возможно, два месяца – это было даже мало. Надо было три.
Параноід: Виматують всі ці репетиції, коли вони щодня. І попрацювати не встигаєш, тобто приходиш додому і вже вночі працюєш.
Солнцев: Но репетировать – это был отдых по сравнению с записью. Была возможность, например, переделать то, что в альбоме мы не сделали, потому что или времени, или денег не хватило.
Параноід: Проблема студійної роботи в тому, що тобі треба ідеї, котрі є в голові, загнати в якісь форми. А на концерті: хочеш – п’ять хвилин руби, хочеш – більше. Немає обмежень.
Перший ваш альбом містив кавери та мікси на «Фактично Самі» та «..И друг Мой Грузовик». У другому альбомі таких штук нема?
Параноід: Ні, ідея була якраз така, що другий альбом – це суто наша робота, щоб показати, що ми вміємо незалежно від якихось міксів, запрошених музикантів. Ми самі співали, самі грали. Але практика реміксів лишається актуальною. Мікс на київський гурт Singleton вже в процесі.
Кавери на які гурти ви хотіли б заграти на концертах? Одного разу ви заграли ж кавер на Street Spirit (Radiohead)…Параноід: Так, але то був не зовсім кавер. Тобто ніхто не співав, ми взяли лише інструментальну тему з Street Spirit. Правда, гітарист розкритикував, що вона нудна…
Доріалан: Разбомбил!
Параноід: …Звісно, є різні відомі гурти, наприклад, IAMX, The Notwist, й інколи хочеться переробити якийсь їхній хіт. Pick Up The Phone, наприклад.
Доріалан: Ещё хочется сделать целый концерт каверов: ни одной нашей песни, только чьи-то.
Параноід: Нам цікаво робити кавери, і коли ми знайдемо час – ми обов’язково робитимемо їх.
Які цікаві концертні казуси з вами траплялись?Доріалан: Смешно было, когда я на концерте часто поворачивался к Андрюхе и спрашивал: «Что это за песня?»
Параноід: Я легко запам’ятовую наші пісні по назвах, а Дорік – не дуже. І він повертався до мене і казав: «Що це таке? Наспівай мелодію». Тож у нас іде ось таке вгадування пісень на концертах.
Ваші пісні названі англійською мовою. Чи вважаєте ви, що українські назви відштовхують?
Параноід: Ми якраз нещодавно з Антоном з «..ИДМГ» розмовляли на цю тему. Про новий альбом він сказав, що музика йому сподобалась. Антон знає, що я затятий українець, і теж цікавився, чому наші пісні при цьому англомовні. Насправді ж музика не є відображенням якихось соціальних речей.
Солнцев: Этот альбом – англоязычный. Но это не значит, что и третий альбом тоже будет англоязычным. Может, он будет и украиноязычным. У нас была концепция, альбом называется «Art fraud», то есть «Подделки». Это подделки под англоязычную поп-музыку, которую мы слушаем. Ты слушаешь эти песни, и тебе абсолютно не важно, о чём текст. А потом, когда ты начинаешь читать слова, то понимаешь, какой это на самом деле бред. Наши тексты, по сути, тоже очень глупые. «I love you, I hate you», и подобные штуки.
В якому оригінальному місці ви б хотіли дати концерт?Параноід: Можливо, на якомусь покинутому заводі або на даху будинку. Або на фабриці, де виробляють подушки, – чому б і ні?
Ви називаєте свій стиль «індітронік». Електронне інді. Як ви ставитесь до засилля терміну «інді» сьогодні?
Параноід: Можна довго інтерпретувати, що таке «індітронік». Для мене це електронна музика, але з використанням живих інструментів. Поєднання електронної і живої музики, з мелодійністю. Поп-рок-електроніка. А щодо засилля «інді» - це просто зараз така мода пішла.
Солнцев: В принципе, если определять индитронику как смесь электроники и живых инструментов, тогда, получается, и Garbage тоже «индитроник».
Доріалан: Pink Floyd!
Солнцев: Pink Floyd! Первая индитроник-группа! А вообще каждая эпоха придумывает новый стиль, вот сейчас всё подряд называют «инди». Я недавно прочитал, что и Nirvana уже, оказывается, инди-группа, и Sonic Youth.
Параноід: Інді – це що, по суті? Це independent. У групи немає видавця – ось вони й кажуть, що грають інді.
Які останні події музичного світу вас вразили?
Солнцев: Новый подход к продаже музыки. То, что делает Radiohead.
Параноід: Основна подія – те, що ми, нарешті, закінчили диск. Альбом забрав стільки сил… Це як вагітність. Коли воно вже так тисне, що ось-ось має вийти. А коли виходить – відчуваєш полегшення.
Але відпочивати ви не збираєтесь…Параноід: Треба готуватись до наступних виступів.
Скоро?Параноід: На весіллі у Карпи, у цьому місяці. Ми раніше жартома грали весільні пісні, і казали «от, ми, весільні лабухи». Ось, здійснилася мрія.
Якою буде музика в майбутньому?
Доріалан: В ближайшее время будет умирать электронная низкопробность, когда любой может нажать одну кнопку и получить целый мегатрек. Уровень слушателей постоянно растёт. Музыка должна стать более живой. Может, вернётся классика.
Параноід: Portishead, Goldfrapp зараз випустили ледь не повністю живі альбоми. Все буде повертатись до живої інтерпретації музики.
Солнцев: Я это называю «экологическая индитроника»
